— Тоді відпусти мене.
— Я не тримаю.
Вона криво всміхнулася і підвелася.
— Цей чоловік сказав, коли вирушає звідси? — запитав наостанок Вістович.
— Завтра. Пароплавом до Християни, — кинула вона і вийшла з таверни.
Вістович також не затримався надовго, тим більше що потроху почав притягувати до себе сторонні підозрілі погляди.
Смолюховський і Корфман, як і обіцяли, чекали на нього біля Оливкового собору.
— Радий бачити вас цілим, пане комісаре, — промовив доктор. — Та таверна — справжній гнійник нашого міста.
— Думаю, ви перебільшуєте, — іронічно посміхнувся комісар. — Гарненьке місце.
Чоловіки дружно реготнули.
— Гальден завтра вирушає пароплавом до Норвегії, — повідомив Вістович.
— Оце так успіх! — здивувався професор. — Львів’яни таки фортунисті.
— Назавтра тільки один рейс до Християни, — промовив Корфман. — Це невеликий вантажний пароплав компанії «Норддойчес-Ллойд».
— Що ж, тоді справу завершу я, — мовив Смолюховський. — Але до завтра ми ще маємо час. Чому б нам не випити по чарці чогось міцного? Тим паче що холоднішає і спускається туман. Гюнтере, сподіваюся, ви знаєте і пристойні місця у Данцігу?..
— В Данцігу, дорогий друже, я знаю все! — гордо відповів той.
Наступного дня о 8:45 в море справді вийшов пароплав компанії «Норддойчес-Ллойд». Професор Смолюховський спокійно спостерігав за ним і смалив першу на сьогодні цигарку. Вістович і Корфман стояли трохи поодаль. Пароплав ішов зовсім недалеко від них, і можна було розгледіти на ньому навіть невелику деталь.
— Ви сказали, що завершите справу, — нагадав професору Вістович.
Той кивнув.
— Я знайшов тільки один спосіб, — мовив Смолюховський, — такий, як у Львові...
— Гальден не сам на пароплаві, — сказав комісар. — Команда також загине.
— До прибуття в Норвегію вся команда буде з ним однієї крові. Тож...
— Де детонатор?
— На пароплаві. Треба тільки поцілити куди слід, поки він недалеко. Знаю, ви чудово стріляєте, комісаре.
— До дідька! Я не стрілятиму.
— Хтось має це зробити, пане Вістовичу...
Комісар повернувся і подався геть. Проте він зробив не більше сотні кроків, як з боку моря почувся спершу постріл, а потім прогримів могутній вибух. Компанія «Норддойчес-Ллойд» того дня зазнала чималих збитків.
До побачення (Нім.).
На вулиці Стефана Баторія у Львові до 1925 року знаходилась слідча тюрма.
Дякую за квіти. Чекаю на тебе сьогодні ввечері. Приходь, якщо хочеш. Бейла (Пол.).
Від клубу любителів мистецтва кав’ярні «Рембрандт». Сердечно даруємо.
Вам насрали на мізки, Вістовичу? (Нім.).
Стуліть свій брудний писок! (Нім.).
Лайно! (Нім.).
Так, це я (Фр.).
Гете, «Нічна пісня мандрівця» (Нім.).
На всі вершини
Ліг супокій...
Вітрець не лине
В імлі нічній.
Замовк пташиний грай.
Не чути шуму бору.
Ти теж спочинеш скоро, —
Лиш зачекай.
(Переклад М. Бажана).
Моя люба Гретхен...(Нім.).
Контррозвідка Австро-Угорської імперії.
Йдеться про перший природничий музей у Львові, що був створений на основі приватної колекції графа Володимира Дідушицького у 1875 році.
Доброго вечора! (Угор.).
Що відбувається? (Угор.).
Куди їдемо? (Пол.).
Вулиця Мьодова... до синагоги. (Пол.).
Геллер — дрібна монета Австро-Угорщини, яку ввели в обіг у 1892 році.
Чудово! (Нім.).
Самотність. (Нім.).
Марка косметики поч. XX століття. Тут ідеться про туш.
На вулиці Пекарній (пізніше Пекарська) у Львові тоді, як і зараз, був міський морг.
Довод (від пол. dowód) — паспорт.
Абсольвентка (від пол. absolwentka) — випускниця.
Новинка жіночої моди початку XX ст. Прообраз ділового костюма.
Шпіцлі (діал.). — жарти.
«Навіть пані цісарева (імператриця) палить тютюн з міста Львова» (Пол.).
Винники — містечко поруч Львова.
Без проблем, шефе (Пол.).
Уважно слухаю (Нім.).
На зав’язку (Нім.).
Климент фон Меттерніх (1773—1859) — австрійський канцлер (1821—1848). Один з найвпливовіших політиків в історії Австрії.
Німецька імперія (з 1871-го до 1918 року).
Контроль!
Ваші паспорти, будь ласка (Нім.).
Крантор — брама з механізмом для підняття корабельних вантажів (пол. Zuraw).
Молтва — річка, притока Вісли.